Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Лисюку Олександру Олексійовичу присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради №4 від 26.09.2019 року.

Лисюк Олександр Олексійович народився 25 січня 1943 року.

У 1961 році закінчив Львівський технікум харчової промисловості та розпочав трудову діяльність.

У 1976 році Олександр Олексійович призначений директором Хмельницької макаронної фабрики, а з 1980 року – директором Хмельницької кондитерської фабрики.

Бігус Богдан Дмитрович народився 12 червня 1991 року в місті Хмельницькому. Закінчив Хмельницький НВК № 4. За словами класного керівника, хлопчина захоплювався футболом та риболовлею. У школі він був спокійним і врівноваженим, дуже любив математику та інформатику. Богдан охоче брав участь у житті класу й школи та неодноразово захищав честь закладу у спортивних змаганнях. Юнак дуже цікавився новинками техніки, захоплювався електронікою, і тому в 2006 році став студентом Хмельницького профільного ліцею електроніки.

Україна обов’язково вистоїть у страшній боротьбі із агресором завдяки таким героям, як Коваль Володимир Валентинович. Ми далеко від передової, але жахливі відлуння війни торкаються наших сердець і зобов’язують нас жити і з відповідальністю ставитись всім до обов’язку перед Україною.

Коваль Володимир Валентинович народився 14 грудня 1967 року в м. Целіноград у родині військового. У 1975 році пішов у загальноосвітню школу в м. Спаськ-Дальній, 1985 року закінчив середню школу №12, а 1986 року – закінчив ГПТУ №18 у м. Херсоні.

Людина нібито не літає, а крила має… Були вони і в Сергія Петровича. Він осягав своїми крилами-мріями всю Україну. Вона в нього єдина, соборна, могутня і незалежна.

Сергій Петрович Королюк народився 13 жовтня 1961 року в с. Калинівка Хмельницького району Хмельницької області.

Сергій Петрович ніколи не міг стояти осторонь подій, які є важливими для країни. У 2004 році він разом із дочкою, яка на той час вже була студенткою, стали учасниками Помаранчевої революції в Києві.

Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Як не можна відділити небо від землі, так не можна відділити Захід України від Сходу, Карпати – від Світязя, Чорне море – від Дніпра. Бо це все – соборна Україна, єдина, незалежна, суверенна, яку мужньо захищають її сини.

Батьківщина! Україна! Для кожного українця вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук, сходом сонця, сяянням зірок. У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити і пишатися нею.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Чекірді Гнату Петровичу присвоєно рішенням позачергової сорок п᾽ятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 25.09.2020 року.

Чекірда Гнат Петрович народився 27 січня 1920 року в селі Грузевиця на Хмельниччині у багатодітній селянській родині. Навчався у Грузевицькій початковій школі, а потім в Чорноострівській середній школі.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Матвійцю Роману Михайловичу присвоєно рішенням позачергової сорок п᾽ятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 25.09.2020 року.

Матвієць Роман Михайлович народився 13 червня 1989 в селі Хорошів Білогірського району Хмельницької області. 3 1995 по 2006 рік навчався у Хорошівській загальноосвітній школі. У 2008 закінчив Рівненський торгово-промисловий ліцей. Згодом вступив на заочну форму навчання у Нововолинський електромеханічний технікум.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Молотаю Анатолію Михайловичу присвоєно рішенням позачергової восьмої сесії Хмельницької міської ради №1 від 23.09.2021 року.

Молотай Анатолій Михайлович народився 22 серпня 1938 року в селі Ружична (нині мікрорайон міста Хмельницького).

Анатолій Михайлович з 1953 року розпочав свою музичну освіту у Проскурівському військовому оркестрі. Згодом увійшов до колективу Зразкового оркестру Прикарпатського військового округу (м. Львів).

Віктор Степанович навчався у 1972- 1980 роках в селі Мончинці, закінчив у 1983 році Чорноострівське СПТУ, відслужив в армії. Понад 30 років віддав ХКП «Електротрансу». 12 вересня 2018 року призваний на контрактну службу та направлений в район проведення ООС на території Донецької та Луганської областей. Онуки довго пам’ятатимуть теплі, щирі руки свого нескореного дідуся, а Україна-Мати свого відданого СИНА. Генерал-майор Сергій Шаптала, ставши на коліно, вручив Грамоту пошани та скорботи його доньці Ользі.