Народився Леонід Денисович Смолінський 16 грудня 1964 року. Закінчив у 1982 році Летичівську середню школу №2. Після успішного закінчення військового училища в 1986 році був направлений на службу в групу радянських військ у Німецьку Демократичну Республіку на посаду командира загону. 1991 року, після виведення радянських військ із Німеччини, звільнився з армії у званні капітана.

Олександр Володимирович Співачук народився 9 березня 1982 року. Батьки хотіли назвати Тарасом, але сестра випросила новонародженому братикові ім’я Захисника. У дитинстві його захоплювало все: художня література і техніка, спорт й історія рідного краю та його мальовнича краса. Володимир Співачук завжди пишався своїм сином: «Він ріс розумним, талановитим, добрим і відповідальним. Своїми здібностями й успіхами Сашко тішив і вчителів Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів №15, де він навчався з 1989 по 1999 рік, і викладачів Хмельницького національного університету».

Захищати Батьківщину – це не стільки професія, скільки сутність справжнього чоловіка. Колишній водій хмельницької «маршрутки» Анатолій Суліма, не вагаючись, з перших днів російської агресії пішов захищати рідну землю.

Анатолій Суліма народився 2 червня 1976 року в м. Хмельницькому. Навчався у ЗОШ №11. Служив строкову службу. Йому подобалося бути бійцем. Попри роботу, захоплювався і військово-історичною реконструкцією. Мав образ червоноармійця Другої світової війни.

Олександр Цисар любив життя, будував його оптимістично, у доброму гуморі, із серйозними підходами, дорожив часом. Чи входила у його плани війна? Ні, лише перемога і праця.

Народився Вадим Шалатовський 5 березня 1983 року в селі Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області. Він навчався в школі села Пасічна Старосинявського району, був спортсменом, активним учасником гуртка «Самсон». Закінчив Балинське вище ПТУ за спеціальністю «Водій-машиніст».

Зі слів бойових товаришів Романа Якобчука, він не знав страху, не ховався за спини інших. «Мені втрачати нічого», – говорив, либонь, вважаючи, що жив не крикливо, не особливо яскраво.

Народився Роман Якобчук 21 січня 1982 року в селі Пеньки Старокостянтинівського району. В’язати вузли на його життєвому шляху доля розпочала з перших днів після народження. Через матеріальні нестатки мати залишила малюка в пологовому будинку. Обіцяла, що через рік повернеться за ним, але подолати життєві труднощі не зуміла й за сином так і не приїхала.

Для справжнього героїзму немає вимірів віку, для справжнього героїзму потрібна сила волі й віра.

Анатолій Павлович Якушко народився 25 липня 1987 року в місті Хмельницькому. Навчався в загальноосвітній школі №2. Ольга Ярославівна Якушко згадує, що з раннього дитинства її син дуже любив природу. Цю ніжну любов до всього живого та сущого йому та старшому братові Андрієві прищепив їхній батько, Павло Іванович. Сини виросли справжніми чоловіками. І хоч вони росли жвавими, непосидючими, весь час зі збитими колінами, проте ніколи не давали кривдити ні себе, ні тих, хто був слабшим.

Народився Максим Яровець у Хмельницькому 13 січня 1995 року. У 2012 році закінчив школу №18 імені В’ячеслава Чорновола. Малим його навіть не було за що особливо сварити. Любив історію, читав багато про військові події, а коли підріс, то зацікавився військами спецназу. Купував книги про спецназ, дивився фільми, слухав їхні пісні. Старшокласником швидко подолав свою хворобливість і став серйозно займатися спортом, готуючись до вступу.

Йому було всього 22... Про таких кажуть: поспішав жити... Займався спортом, був підтримкою для друзів та надією для батьків, щиро вірив в успіх України. Такі першими мужньо стають на захист Батьківщини, сміливо погоджуються на найнебезпечніші завдання.