Народився Лексій Леонідович Хижняк17 вересня 1988 року у родині військових Леоніда Васильовича і Тетяни Хижняків у місті Капсукас, Литовська республіка. Після закінчення школи навчався у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, здобув фах магістра фінансів.

Олексій Леонідович Хижняк – капітан, командир групи спецпризначення 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України. Свою службу українському народові розпочав офіцером в званні молодшого лейтенанта 29 квітня 2016 року в Окремому центрі спеціальних операцій «Схід», що дислокується у місті Кропивницькому і входить до складу Об’єднаних сил швидкого реагування. За його кар’єрним ростом молодший лейтенант – капітан постійні навчання, велика праця над собою і виїзди на бойові завдання.

Його професія –  захист Вітчизни, боротьба з ворогом. У серпні 2016 році був призначений командиром групи Спп в/ч В2336, в жовтні 2018-го перевівся у 8 полк ССО, 14 грудня 2019 року став командиром групи Спп в/ч А 1788. Де саме служити Олексій Леонідович довго не обирав, був з родини військових. І син пішов їхніми тернистими дорогами. Служив навіть на Африканському континенті з миротворчою місією.

Служба армійським спецпризначенцем для Олексія Леонідовича була справжньою чоловічою роботою, хоч супроводжувалась постійними небезпечними випробуваннями на міцність і відповідальність. Був ерудований, інтелектуальний, швидко орієнтувався у складних воєнних обставинах, вмів прораховувати все до дрібниць, об’єктивно оцінювати ситуацію і самостійно приймати рішення. Вмів адекватно оцінювати своїх підлеглих і ефективно розприділяти завдання, користувався серед них авторитетом.

У 2021 році в проміжках між ротаціями і виконанням бойових завдань Олексій одружився. З Аліною Миколаївною були дуже органічні: розумні, освічені, інтелектуальні. Обидвоє прагнули постійно самовдосконалюватись, навіть на курси англійської мови записались разом. Аліна для вивчення, а Олексій, щоб вдосконалити. Їхнє сімейне життя було у періоди між поверненням із завдання, обов’язком захищати Вітчизну і бажанням хоч трішечки побути разом. І у ці короткі проміжки часу вони встигали багато. Цінували час проведений разом, не перечили одне одному, знаходили баланс і гармонію у стосунках. Планували своє життя на сьогодні і на перспективу. Дуже хотіли мати своє власне житло і дитячий сміх у тому затишному сімейному куточку. Почали будувати, придумували разом дизайн оселі і цим відволікали себе від військових тривог, вічного чекання і надривних моментів війни. Коли почалась повномасштабна війна, Аліна журливо спробувала вивести діалог з чоловіком: «Війна. Що дальше…». «Мій обов’язок як всього чоловічого населення», - стримано відповів Олексій, взяв свій постійно на поготові наплічник і пішов далі здобувати свободу для свого народу і сина, який уже народився після того, як його батько пішов у засвіти під час військової операції, коли його група у вересні 22-го в районі села Чорнобаївка Харківської області захопила ворожий блокпост і зупинила колону противника, знищила техніку та особовий склад ворога.

Указом Президента України № 428/2023 «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові капітану Хижняку Олексію Леонідовичу присвоєно звання  Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.