В день народження визначного борця за незалежність України у ХХ столітті В’ячеслава Чорновола поклали квіти до пам’ятника видатному українцю.

87 років тому, 24 грудня 1937 року, в селі Єрки на Черкащині народився В’ячеслав Чорновіл – державний, громадський і політичний діяч, журналіст, один із лідерів українського правозахисного та дисидентського руху, багаторічний політв’язень радянського режиму, народний депутат України I-III скликань, один із засновників та лідер Народного руху України, Герой України. В'ячеслав Чорновіл ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Разом з іншими діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів.

Його перша кримінальна справа на початку 1966-го пов’язана з відмовою давати свідчення на закритому судовому процесі над Богданом і Михайлом Горинями, Мирославою Зваричевською та Михайлом Осадчим. Суд виніс окрему ухвалу про притягнення В’ячеслава Чорновола до відповідальності за відмову свідчити. 8 липня 1966-го його засудили на три місяці виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку на користь держави.

Тоді він підготував документальне дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору?» – один із найсміливіших зразків тогочасної політичної публіцистики. А укладання авторського збірника «Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»)», який вийшов друком у Парижі, стало причиною другої судової справи.

15 листопада 1967-го В’ячеслава Чорновола за «виготовлення і розповсюдження документів, що містять наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад», засудили до 3 років позбавлення волі.

У 1970-му він створив підпільний журнал «Український вісник». Впродовж двох років видав шість випусків з інформацією про політичні репресії в Україні та хронікою українського національного спротиву.

Знову В’ячеслава Чорновола арештували на початку 1972-го за аналогічними обвинуваченнями. 12 квітня 1973-го судова колегія Львівського обласного суду винесла вирок: 6 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з засланням на 3 роки. Покарання відбував у таборах Якутії. У таборах вів боротьбу за статус політичного в’язня.

Під час перебування на засланні в Якутії, в травні 1979-го, Чорновіл став членом Української Гельсінської групи. У 1983-му він був достроково звільнений без права виїзду в Україну. Повернутися на Батьківщину Чорновіл зміг лише за два роки, у 1985-му.

У 1990 році Чорновіл став народним депутатом України. У 1990-1992 роках – голова Львівської обласної ради.

Був одним з ініціаторів створення та активним членом Народного руху України, його головою з 1992-го, коли НРУ перетворився на партію. РУХ

Тричі обирався депутатом Верховної Ради України (1990, 1994, 1998). На президентських виборах 1 грудня 1991 року за В’ячеслава Чорновола віддали голоси 7 420 727 українців (23,27%). Він зайняв друге місце слідом за Леонідом Кравчуком.

Чорновіл всіляко намагався створити умови для самоствердження, самореалізації національного організму, набуття економічної могутності, культурного розвитку, втілення в життя соборницької ідеї, надання Україні суб’єкта міжнародного співтовариства. За книгу «Лихо з розуму» став лауреатом Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975) та Лауреатом Шевченківської премії (1996).

25 березня 1999-го за нез’ясованих та суперечливих обставин загинув в автомобільній катастрофі під Борисполем. «Тойота» з політиком врізалася в КамАЗ із Дніпропетровщини, який розвертався поночі на вузькій дорозі.

У 2000 році В’ячеславу Чорноволу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну громадську і політичну діяльність.

За інформацією Музею історії міста Хмельницького