29 серпня щорічно в Україні відзначається день жалоби і пам’яті відповідно до Указу Президента України № 621/2019 від 23.08.2019 задля гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу в суспільстві.

Напередодні сьомих роковин тієї кривавої трагедії, до якої призвела нечувана підступність російського агресора, згадаємо про події, які ввійшли в історію під назвою Іловайський котел, та розповімо про загиблого в тому підступному «коридорі» 21-річного хмельницького спецпризначенця Євгенія Андріюка. Євгеній Андріюк народився 17 червня 1993 року на Хмельниччині в м. Деражня. Після навчання у школі № 2 та Деражнянському професійному аграрному ліцеї здобув фах тракториста. З повноліттям обрав службу за контрактом і був призваний у Хмельницький 8-й окремий полк спецпризначення, звідки направлений в зону АТО в березні 2014 р. Загинув під час «зеленого коридору» наприкінці серпня 2014 р. поблизу Іловайська. Похований у рідній Деражні на Алеї Слави. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

З Книги пам’яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини «Увійшли у безсмертя» Станіслави Старостіної. Розділ ««Зелений коридор» став коридором смерті»

«… Женя Андріюк воював з перших днів АТО, визволяв Краматорськ, Слов’янськ. Мав нещастя потрапити у страшне пекло Іловайського котла. Нещадним вогнем реактивних систем залпового вогню поливала українських бійців російська важка артилерія. Хто міг вижити у тій кривавій м’ясорубці?

Розповідає майор Євген Ковальчук, начальник штабу другого загону Хмельницького 8-го окремого полку спецпризначення: «Євген Андріюк разом зі своїми побратимами зайняли оборону на блок-постах, але наступного дня змушені були відступати під натиском ворожої артилерії. Тоді і відправив Андріюк матері своє останнє СМС-повідомлення: «Будемо прориватися до своїх…». Проривався ціною власного життя.

Спецпризначенці проїхали Волноваху, був запеклий нічний бій. Дві машини залишилися прикривати, ще дві пішли на прорив, мали пробитися до третього батальйону під Іловайськом. Але прорватися не змогли. Був зустрічний бій. Як потім з’ясувалось, через відсутність рації по них стріляли ще й свої. Хлопці повернулися на блок-пости. Євгена Андріюка разом з його бойовими побратимами оточили терористи, а вранці 29 серпня був уже смертельний «зелений коридор»». Колону українських військових виводив «БРМ-1К», якою керував механік-водій Олег, а за гарматою сидів Євген Андріюк. Їх машину підбили. У перестрілці поранило Євгена. Але хлопці не здавалися ворогу. Та все ж бійців полонили солдати 98-ї повітряно-десантної дивізії Російської Федерації.

За словами начальника штабу другого загону Хмельницького 8-го окремого полку спецпризначення, майора Євгена Ковальчука, Женя на той час виконував завдання у складі 51-ї ОМБ. У тому підрозділі, де він був, загинули усі бійці, тому то не було кому забрати його тіло.

Бойові сили ворог все нарощував, терористи підсилювалися частинами регулярної російської армії, а українські сили виснажувались під шквальним вогнем ворога. Підкріплення, на яке так чекали бійці, так і не прийшло. Агресор жорстоко та цинічно вбивав українських солдатів.

Євгена Андріюка, зовсім юного хлопця, поховали як невідомого Героя на Алеї невідомих учасників АТО у Запоріжжі ще 1 жовтня 2014 року. …. Пробігло сім довгих місяців пошуків, надій та сподівань. І лише експертиза ДНК засвідчила матері трагічну звістку, що її син – Євген Андріюк був похований ще 1 жовтня на Кушугумському кладовищі у Запоріжжі на Алеї невідомих учасників АТО.

Хмельничани попрощалися з Героєм на Майдані Незалежності і перепоховали Євгена Андріюка у рідній Деражні».

В ході російсько-української війни 28 серпня 2014 року українські війська і добровольчі батальйони, що брали участь у наступі в районі Іловайська, потрапили в оточення, при виході з якого втратили понад тисячу чоловік убитими, пораненими, полоненими і зниклими без вісті.

Довідково.

Іловайський котел: бої за Іловайськ, які точилися з 10 серпня до 2 вересня 2014 року між українськими військовими та українськими добровольчими батальйонами з одного боку та проросійськими бойовиками за підтримки російської армії - з іншого. У бойових діях за місто українська сторона зазнала поразки, через що українські бійці опинилися в оточенні. Попри домовленість про коридор для відступу, вони були обстріляні з важкого озброєння. 29 серпня за безпосередньою вказівкою та наказом командування генерального штабу Збройних сил РФ російські військовослужбовці впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. За підрахунками військової прокуратури України, 366 українських бійців були вбиті, 429 дістали поранень, 300 захоплено в полон.

За інформацією Музею історії міста Хмельницького