3 грудня українська громада відзначає 303-тю річницю з Дня народження великого українського філософа-містика, богослова, поета та педагога – Григорія Савовича Сковороди (1722–1794). Його постать залишається однією з найцікавіших і найзагадковіших в історії українського духу.
Він мав видатний музичний талант, грав на сопілці, флейті, органі, скрипці та бандурі.За життя не було надруковано жодної його книги, проте читачі самі шукали та переписували його рукописи, а сам Тарас Шевченко цитував його ідеали. Загалом Сковорода написав 17 філософських творів та 7 перекладів. Його найвідоміші роботи: «Сад божественних пісень» та «Байки Харківські».
На жаль, вшанування пам’яті великого українця відбувається в умовах гіркої втрати. Його улюблена місцевість – село Сковородинівка на Харківщині (колишня Іванівка), де філософ провів останні роки життя і був похований, стала жертвою російської агресії.
У травні 2022 року російські окупанти прямим влучанням ракети зруйнували будівлю Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди. Цей варварський акт став черговим доказом спроби ворога знищити українську культуру та національну пам'ять.
Проте, як і сам філософ, його спадщина залишається невловимою та незламною. Наразі Україна та міжнародні партнери обіцяють повністю відновити зруйнований музей, щоб істина Сковороди жила далі. Його заповіт: «Світ ловив мене та не спіймав» набуває сьогодні особливо глибокого, символічного значення.
Вшановуючи пам'ять великого українця, варто згадати його мудрі афоризми, актуальні й донині:
«Бери вершину і матимеш середину».
«З усіх утрат втрата часу найтяжча».
«Більше думай і тоді вирішуй».
«З видимого пізнавай невидиме».
«Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче».
«Чисте небо не боїться блискавки та грому».
«Що швидко запалюється, те раптово гасне».
