Сторінки історії

ДО ІСТОРІЇ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПИВОВАРІННЯ: ПРОМИСЛОВЕЦЬ ЛЕОН КЛЯВЕ

Сергій ЄСЮНІН

Традиції хмельницьких (плоскирівських, проскурівських) пивоварів сягають глибини століть. Так, серед міських виробництв давнього Плоскирова є відомості про існування у 1570 р. броварні, яка варила пиво не лише для плоскирівчан, а відправляла його в інші міста, зокрема Кам’янець [7, с.24]. В «Iнвентарi Плоскирiвського староства 1775 року» можна знайти відомості про плоскирiвських ремісників-броварів [7, с.46], а в «Камеральному й топографічному описі Подiльської губернiї» вiд 1797 р. – повідомлення про пивоварне підприємство міста. Зокрема, в описі зазначалося, що діє «в Проскуровi старий пивоварний дерев'яний невеликий завод, в якому виварюється пиво з ячмінного солоду» [6, арк.1-2].

Протягом ХIХ ст. кількість пивоварень в Проскуровi то збільшувалася, то зменшувалася. Так, у 1881 р. в місті працювали три приватні броварні, а вже в 1884 р. залишився лише один пивоварний завод, власником якого був єврей Антон Вiвiцис [8, с.77]. За рік його завод зробив 22 варки пива, але працював досить нерегулярно й іноді простоював місяцями, а незабаром взагалі припинив своє існування. В 1890-х роках Проскурiв залишився без пивоварні. На цей факт звернув увагу доволі успішний на Поділлі пивовиробник Леон Генріхович Кляве. На той час він вже не перший рік був орендарем та управляючим великої пивоварні дворянки Марiї Львової в Чернятинi Лiтинського повiту, але вирішив заснувати власну справу. В грудні 1898 р. Кляве подав заявку в Проскурiвську міську думу з клопотанням про продаж йому земельної ділянки на Новому плані, вздовж Летичівської дороги (нині вул. Чорновола), навпроти вокзалу, для будiвництва нового пивоварного заводу. 15 квітня 1899 р., сплативши в міську скарбницю 9000 рублів, Л. Кляве отримав право на користування п'ятьма десятинам землі й одразу ж розпочав будівництво підприємства. Наприкінці 1901 року Проскурівський пивоварний завод випустив першу продукцію [11, с.6].

Родина Кляве мала походження із Німеччини (Ельзас), звідки на початку XVIII ст. мігрувала на західні польські землі Померанії, а у 1811 р. – до Варшави. Із документів 1820-х років видно, що трьом братам Кляве на той час вдалося міцно закріпились у місті. Август був майстром слюсарної справи. Людвіг мав у власності вітряк та займався пекарською справою. Генріх теж займався пекарською справою – він був старостою цеху пекарі, мав власну пекарню по вул. Маршалковій та млин (придбав 1823 р.) біля міста Прушкув, що неподалік Варшави [10].

У Генріха Кляве (1790-1868) було 6 дітей з першою дружиною Анною Рушерт[1]. По її смерті 1837 р. він деякий час жив сам, але 1844 р. одружився вдруге (з Юліаною Вуяковською) та вирішив змінити бізнес – за допомогою двох зятів – Блажея Хабербуша та Костянтина Шиле створити сімейну пивоварну компанію. У 1846 р. Хабербуш і Шиле придбали на аукціоні за 24000 зл. броварню «Schöffer і Glimpf» по вул. Крохмальній і того ж року на її базі заснували пивоварну компанію «Haberbusch, Schiele i Klawe». Всі витрати на заснування компанії профінансував Генріх Кляве. Новостворена компанія стала швидко розвиватись: модернізувала броварню по вул. Крохмальній, налагодила варку популярних темних і міцних сортів баварського пиву, у 1849-1850 рр. розширила виробництво, придбавши невеличку пивоварню, що розташовувалась на сусідній території, а також пивоварню Чарнецького. Отже, у 1850-х рр. «Haberbusch, Schiele i Klawe» стала однією із найбільших у Польщі пивоварних компаній – виробництво сягало 110 тис. відер пива. У 1865 р. Генріх Кляве, людина вже у віці, вирішив піти з компанії, залишивши всю справу зятям. Він отримав свою частку у грошовому еквіваленті – 280 тис. руб., що у ті роки було великою сумою. З цього часу компанія стала називатись «Haberbusch i Schiele», ще більше розширилася та успішно діяла до її націоналізації у 1946 р. [12]

Від другого шлюбу (з Юліаною Вуяковською) Генріх Кляве також мав 6 дітей, серед яких був син Леон-Віктор. Народився він 1846 р. у Варшаві, здобув політехнічну освіту у Німеччині та на початку 70-х років ХІХ ст. влаштувався директором на цукровий завод у містечку Городок Кам’янецького повіту Подільської губернії. У 1876 р. одружився із Геленою Квятковською, з якою мав трьох дітей – сина Збігнева та трьох доньок Ірену, Юліану і Яніну[2] [10].

На початку 80-х років ХІХ ст. Леон Кляве вирішив зайнятись власною справою, залишив директорську посаду та взяв в оренду пивоварний завод графині Ігнатьєвої у селі Нове Поріччя, що неподалік від Городка. Цей завод заснував 1876 р. тодішній власник села Нове Поріччя Генріх Скибневський, але на початку 1880-х рр. продав його разом із селом графині Катерині Ігнатьєвій. Графиня одразу вирішила віддати підприємство в оренду і тому радо заключила угоду з Л. Кляве. Під його вмілим господарюванням завод у Новому Поріччі став найпотужнішим у Кам’янецькому повіті – у 1887 році тут працювало 19 робітників та було зварено 21 тис. відер пива. Але, вже скоро Л. Кляве відмовився від оренди Новопорічянського заводу, адже отримав чудову пропозицію стати управляючим найсучаснішої на той час на Поділлі броварні дворянки Марiї Львової в Чернятинi Лiтинського повіту. На підприємстві, яке було збудоване 1886 р., Леон Кляве за короткий час зміг налагодити варіння декількох сортів пива («Мюнхенське», «Чеське», фірмове та ін.) і довести обсяги виробництва до найбільших у губернії. У 90-х рр. ХІХ ст. Л. Кляве оформив довгострокову оренду Чернятинського заводу та успішно керував ним до 1918 р. Завод утримував лідируючі позиції серед броварень губернії та нарощував виробництво. Наприклад, у 1906 р. тут зварили пива на 86 тис. руб., а у 1912 р. – на 200,124 тис. руб. [1,с.565; 2,с.1009]

Отже, на момент початку будівництва пивоварного заводу у Проскурові Леон Кляве був доволі досвідченим пивовиробником та вмілим бізнесменом і керівником. Тому не дивно, що продукція відкритого 1901 р. Проскурівського пивоварного заводу досить швидко здобуло визнання в споживачів і фахівців: пиво отримало золоту медаль та гран-прі на міжнародній виставці у Брюсселі (1905 р.) та срібну медаль на Донсько-Кубанській сільгоспвиставці у Ростові-на-Дону (1906 р.), а ячмінний солод на Всеросійській виставці пивоваріння в Санкт-Петербурзі (1909 р.) увійшов до трійки найякісніших продуктів пивоваріння імперії [3, арк.1; 9, с.3].

З кожним роком завод Кляве все більше розбудовувався і нарощував потужності. Якщо 1910 р. в описі майна значилися «триповерхову цегляну споруду пивоварного заводу, двоповерховий цегляний будинок і служби» [3, арк.6-7], то у 1916 р. підприємство мало «п'ятиповерхову, а частиною триповерхову цегляну споруду пивоварного заводу, двоповерховий цегляний будинок, чотириповерховий вино-дріжджовий завод і служби» [4, арк.16]. Основним виробничим устаткуванням на той час були: сусловарний і брагопереробний чани, два заторних й два бродильних чани, паровий двигун потужністю в 131 кінську силу. Працювало на заводі від 40 до 50 робітників, продукції вироблялося на сотні тисяч. рублів (наприклад, 1907 р. – на 111,7 тис. руб., 1912 р. – на 179,2 тис. руб.) [1, с.602; 2, с.1048], основними сортами пива були «Баварське» та фірмове. Зазначимо, що згаданий вище вино-дріжджовий завод збудований був у 1912 р. не як окреме підприємство, а у єдиному комплексі з пивоварним заводом. Тому всі виробничі показники подавались як і раніше під однією маркою – «Проскурівський пивоварний завод Л. Кляве».

Показовим було ставлення Л. Кляве до роботи: майже весь час, з ранку до ночі, він займався справами підприємства. Старожили розповідали, що з власного будинку Леона Генріховича (будинок розташовувався біля заводу – приблизно на тому місці, де нині стоїть школа № 14) до пивзаводу йшов підземний хід, і господар підприємства у будь-яку мить міг з'явитися на виробництві. Таке завзяте ставлення до роботи надало Л. Кляве величезного авторитету в Проскурові. Недарма його в 1910 р. обрали на 4 роки гласним міської думи.

Революційні події 1917 р. вплинули на всі сфери життя як країни, так і міста. На пивоварному заводі у цей рік виникли проблеми із сировиною, значно скоротилось виробництво і реалізація продукції. Наступного року, після проголошення Української Держави гетьмана П. Скоропадського, загальнополітична та економічна ситуація дещо стабілізувалась, і Л. Кляве вирішив закласти фундамент для майбутнього розширення свого підприємства. У серпні 1918 р. він придбав у міста за 71842 руб. чотири земельні ділянки загальною площею 2179 кв. саж., які прилягали зі східного боку до його заводу [5, арк.4-5]. Але, що планував там побудувати промисловець, нам невідомо. Подальших відомостей про Л. Кляве ми не маємо. Ймовірно, після падіння у листопаді 1918 р. Гетьманату, власник Проскурівської пивоварні разом з родиною виїхав із країни.

До наших днів збереглися майже всі споруди старого заводу, збереглися й славетні традиції якісного пивоваріння, що заклав Леон Генріхович Кляве. Але найголовніше, що ті традиції ще більше примножені теперішнім поколінням хмельницьких пивоварів.

 

Джерела та література:

  1. Весь Юго-Западный край: справочная книга торгово-промышленных и фабрично-заводских предприятий, администрации и крупного землевладения в губерниях: Киевской, Волынской и Подольской. – К.: Изд. С. Компанейца, 1907. – 645 с.
  2. Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Волынской и Подольской губерниям / [под набл. М.В. Довнар-Запольского]. – К.: Изд. Т-ва Л.М. Фиш и П.Е. Вольсов, 1913. – С.911–1068.
  3. Держархів Хмельницької обл., ф.113, оп. 32, спр. 2031.
  4. Держархів Хмельницької обл., ф.113, оп. 32, спр. 3063.
  5. Держархів Хмельницької обл., ф.113, оп. 32, спр. 3451.
  6. Держархів Хмельницької обл., ф. 115, оп. 1, спр. 12.
  7. Єсюнін С.М. Плоскирів: давня історія – Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2015. – 62 с.
  8. Памятная книжка Подольской губернии на 1885 год: адрес-календарь и статистическо-справочные сведения. – Каменец-Подольск: Тип. Подол. губерн. правления, 1885. – 115 с.
  9. Подолия. – 1909 – июль.
  10. Родинний архів Марії Кляве-Мазурової
  11. Роки, люди, традиції. 100 років ВАТ «Хмельпиво». – Хмельницький, 2001. – 180 с.
  12. Browary Warszawskie Królewskie S.A. / Mariusz Płaczkiewicz (red.). –Warszawa: Cresco, 2001

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Опубліковано: Єсюнін С.М. До історії хмельницького пивоваріння: промисловець Леон Кляве // Хмельницькі краєзнавчі студії: науково-краєзнавчий збірник / [редкол. Баженов Л.В. (голова), Блажевич Ю.І. (співголова), Єсюнін С.М. (відп. секр.) та ін.] – Хмельницький, 2015. – Вип.6. – С. 63-69.

 

 

 


[1] Серед дітей від шлюбу Генріха Кляве з Анною Рушерт відзначимо доньок Анну-Марію, яка одружилась із Блажеєм Хабербушем, та Дороту, яка взяла шлюб з Костянтином Шиле. Окремо слід згадати сина Генріха Кляве (1832-1926) – фармацевта, власника однієї з найкращих аптек у Варшаві, засновника і голову Товариства фармацевтів Варшави. Його син Станіслав Кляве (1877-1955) продовжив батьківську справу, у 1920-х рр. створив акціонерне товариство «Towarzystwo Przemysłu Chemiczno-Farmaceutycznego d. Mgr Klawe», яке з наступного десятиліття стало найбільшою фармацевтичною компанією Польщі.

[2] Ірена та Юліана у дорослому житті працювали вчителями, Яніна стала етнологом, доктором наук, а от Збігнев Кляве (1879- ?) – доволі відомим архітектором, працював у Києві, виконав ряд великих проектів, зокрема – у 1911 р. міської публічної бібліотеки (нині Національна парламентська бібліотека України). До 1919 р. всі діти виїхали до Польщі.