Сторінки історії

П'ЯТЬ ФАКТІВ, ЯКІ ВАРТО ЗНАТИ ПРО ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Сергій ЄСЮНІН, Алла СОБКО

Пропонуємо вам п'ять історичних фактів, які не просто варто запам'ятати для себе, а й поділитися знаннями з іншими.

Хмельницькому вже майже шість сотень, а є речі  та факти, про які й досі не знають його мешканці, гості та й навіть корінні жителі або ж  не впевнені в їх достовірності.

1. У статусі міста понад чотири століття
Документи кінця XVІ ст. свідчать про те, що десь саме в цей час Плоскирів отримав міські права та статус містечка, а згодом й міста. Не виключено, що Плоскирову було надано Магдебурзьке право, хоча писемних документів про цей факт не виявлено. Але, про це свідчать непрямі факти – наприкінці XVІ ст. у Плоскирові був замок, діяли три ярмарки, серед населення було декілька десятків ремісників і купців. Все це у Середньовіччі було ознаками міського поселення.

2. Перший базар – за королівським привілеєм
У часи, коли Поділля входило до складу Речі Посполитої (XV–XVІІІ століття), збирати ярмарки та базари можна було лише за королівським дозволом. У 1578 році польський король Стефан Баторій надав Плоскирову привілей на проведення  щорічних ярмарків на Новий Рік, на свята Св. Віта та Різдво, а також щотижневих торгів по вівторках. Саме від того часу у місті з'явилась ярмаркова площа, на якій були побудовані торгові ряди та перші власні купці-торговці.

3. Що залишилось від старого Проскурова?
Фактично, до початку ХІХ століття Проскурів мав переважно дерев'яну забудову. Лише після пожежі 1824 року, яка знищила майже всі споруди, місто почали забудовувати кам'яними та цегляними будівлями. На сьогодні найстарішою з існуючих споруд Хмельницького є храм Різдва Богородиці, що на вул. Соборній (поблизу продуктового ринку). Новий кам'яний собор почали будувати у 1835 році на місці згорілої дерев'яної церкви, а вже за два роки його освятили. Серед найстарших споруд міста фігурує й старий корпус в'язниці (нині – СІЗО № 29), що на вул. Кам'янецькій. Його також було побудовано у 1830-х роках. Крім того, у місті збереглося з два десятки будівель, яким вже понад сто років.

4. Перший – не значить кращий
 Першим міським головою, як свідчать історичні джерела, був такий собі К. Пенський. Його обрали у січні 1880 року, одразу після того, як відбулася державна реформа міського самоврядування, під час якої впровадили міські органи влади, приблизно схожі на теперішні. Тоді ж обрали і міську управу і думу – 19 гласних (по теперішньому – депутатів) від різних верств населення. За інформацією з архівних документів відомо, що перший міський голова виявився безініціативним та був помічений у махінаціях, чим викликав незадоволення громади міста і губернської влади. Через два роки його усунули від посади, й обов'язки голови до наступних виборів 1884 року виконували по черзі члени управи.
Першим, і можливо єдиним проскурівчанином на посаді міського голови був Микола Сікора, якого обрали 1917 року. До нього всі міські голови народилися не просто за межами міста, а й взагалі в інших регіонах. Родина Миколи Сікори здавна мешкала в Проскурові, а його дід та батько були поважними у місті службовцями, та й самого Миколу Вікентійовича шанували – від 1904 року чотири рази підряд обирали членом управи та гласним міської думи.
До речі, ті, хто керували містом після Миколи Сікори, теж народилися не у Проскурові чи Хмельницькому, хоча, значна частина з них родом із Хмельницького району.
 
5. Чи бував у місті Богдан Хмельницький?
Як би ми не бажали того, але нога Богдана Хмельницького ніколи не ступала на вулиці Хмельницького – тоді Плоскирова. Найближчі до обласного центру населені пункти, в яких довелося зі своїм військом побувати славетному гетьманові під час війни 1648-1657 років – Пилява, Старокостянтинів, Чорний Острів, Меджибіж. На відміну від цих міст і містечок, Плоскирів у ті роки не мав ані військово-стратегічного, ані адміністративно-економічного значення, тому гетьману не було потреби спрямовувати на його здобуття головну армію. Плоскирівський замок козаки підкорили силами середнього загону.
Але, незважаючи на історичні факти, саме Проскурів у 1954 році перейменували на честь гетьмана.
До речі, Хмельницький має найбільшу в Україні та світі кількість пам'ятників гетьманові – чотири.

Дорогі хмельничани! Схилімо голови і вшануймо світлу пам'ять та героїчний подвиг воїнів, що загинули на полі бою. Згадаймо мирних громадян та дітей, життя яких обірвала збройна агресія російської федерації проти України. Загальнонаціональна хвилина мовчання... Слава Україні! Героям Слава!